про нас
команда
контакти
проекти
виставки
відео програми
взаємодія
лекції
тексти
інтерв’ю




| рус | eng |





Навіщо колекціонувати історії?
Театр для Діалогу
Олексій Радинський
Микола Скиба
Даніель Юрі
Ніна Ходорівська
Клеменс Пул
Дата Чігхолашвілі & Ніні Палавандішвілі
Володимир Ус
Катерина Ботанова
Моніка Шевчик
Бульйон
Ірина Соловей
Елкє Красни


Інші Простори

Інтерв'ю Юлії Костерєвої з Елкє Красни
29 Вересня, 2012
Київ. Україна

Елкє Красни – теоретик, куратор, урбаніст і автор, що живе у Відні. У 2011 році була гостьовим куратором в Музейному проекті гонконгського товариства (Hong Kong Community Museum Project). У 2012 році працювала в Канадському центрі архітектури (Canadian Center for Architecture) як гостьова дослідниця.




Юлія Костерєва: У вашій статті до видання Інші Простори ви згадуєте зв'язок між «куди» і «звідки», якщо можна трохи докладніше про це.

Елкє Красни: Я говорила про це, враховуючи дуже специфічну локальну ситуацію на вулиці, де я працювала. Це одна з вулиць, що трансформуються. У центральноєвропейських містах безліч вулиць, що знаходяться у стадії трансформації. Я б сказала, що цей процес почався з новими хвилями міграції в міста після 1989 року, з одного боку, а з іншого боку, сам стиль життя міських жителів, способи використання городянами простору міста, також зазнали величезних змін. Вони більше не купують, необхідні їм товари в місцевих магазинах, як вони робили раніше, а відправляються за покупками в торгові центри, що знаходяться на периферії. Таким чином, питання, «куди» і «звідки» корінились в ситуації конкретного місця. Хто ті люди, які формують простір вулиці сьогодні? Звідки вони прийшли? Які знання про місто, і які міські історії вони приносять з собою? Але, я думаю, на мета рівні питання "куди" і "звідки", більшою мірою відображають наше сприйняття того, з чого складається повсякденність, звідки вона береться, на що ми впливаємо, і як ми її формуємо. Я маю на увазі те, як ми відображаємо еру і те, як ми розцінюємо, наше положення і наш напрямок. Ви щойно згадали, що один з ваших проектів розглядає питання локального і глобального, і багато хто з урбаністичних дослідників, а також художників використовують це поєднання локального і глобального, які не просто сходяться разом, але, як я думаю, перебувають у дуже діалектичних відносинах, впливу одне на одне. Я вважаю, що всі місцеві жителі, де б вони не перебували в сучасному світі, формують або коректують свої зв'язки і взаємини у відповідності з тим, що ними сприймається як глобальне. Таким чином, можна сказати, що існує стільки глобальних, скільки локальних, тому що глобальне формується з локальних очікувань. І локальне це не тільки реакція на глобальне, але насправді, встановлення (складання) його. Так що це трансформаційні або перехідні поняття "куди" і "звідки", якими люди оперують, і я думаю, виробляють знову і знову, день у день.



Юлія Костерєва: Наскільки ці поняття пов'язані з поняттям часу, наприклад: "звідки" це минуле, а "куди" це напрямок в майбутнє.

Елкє Красни: Я думаю, це і те й інше. Ці поняття пов'язані з розташуванням, мають відношення до місця, але, також, як ви щойно зазначили, це багато в чому і про те, звідки ми насправді прийшли. Не тільки в історичному сенсі, в далекому минулому, але також у недалекому минулому, якщо хочете, звідки ви прийшли вчора, і куди ви підете завтра.



Юлія Костерєева: Ми з вами говорили про те, що сучасне мистецтво не завжди позитивно сприймається аудиторією і не тільки в Україні. Які завдання ця проблема ставить перед художниками?

Елкє Красни: Я думаю, перш за все, питання в тому, що ми визначаємо як сучасне мистецтво. Ваше питання відкриває багато питань. Я маю на увазі, ви могли б сказати, що є або має бути прискорений арт-ринок, який дуже-дуже швидко вбирав би все те, що нібито не підтримується. Таким чином, можна сказати, що сучасне це те, що є сучасним в сенсі дуже швидкого, або прискореного виробництва. З іншого боку, можна сказати, що численна публіка, в більшості своїй нечутлива до сучасного мистецтва як такого. Люди насправді не знають, як його оцінювати, чи, як пов'язати це з тим, що вони знали раніше. Так що я думаю, що художники, які працюють з публічними сферами, або з політично свідомими питаннями, або з мистецькими практиками що залучають соціум, або торкаються соціальної тематики, насправді, на передньому краї, не тільки у виробництві свого мистецтва, а й у виробництві своєї аудиторії, на цьому шляху. У цьому випадку, я думаю, вони знаходяться в безпосередньому, іноді, може, навіть у дуже спонтанному діалозі, щоб з'ясувати, чим же є це сучасне для них обох, для них, як художників, але і для їх аудиторії. І я думаю, що якщо ви створюєте простір, який я б назвала діалоговим простором для художників і глядачів, щоб рухатися вперед і назад, і взаємодіяти, для формування певної ситуації, для мене це є дуже сучасною практикою. Але, я також думаю, що існує дуже широкий спектр сучасних практик, які відрізняються одна від одної.



Юлія Костерєва: Який зв'язок між мистецтвом та місцем, в якому воно виробляється? Наскільки важливий цей зв'язок?

Елкє Красни: Ну, якби я відповідала на це питання виходячи з особистого досвіду, я хотіла би зазначити, що я завжди намагаюся працювати настільки локально, наскільки це можливо. Таким чином, не має значення, чи працюєте в новому місці, чи в місці, де ви народилися, для мене важливо вивчити, проаналізувати, з'ясувати про це місце так багато як тільки можливо. І я намагаюся йти далі, я маю на увазі не зупинятися там, де я перебуваю, але подумати, разом з іншими, як можна подолати існуючі кордони, вади чи обмеження. Тому, в певному сенсі дуже важливо знати, де ви знаходитесь, але, я думаю що, те "де ви знаходитесь" не повинно також створювати бар’єри або заважати вам, думати далі, за межі цього. І я думаю, що саме мистецтво в громадському просторі або інші культурні практики, відіграють важливу роль у ставленні під сумнів обмежень, або у формуванні способів створення чогось, що не обмежується вже існуючими рамками.



Юлія Костерєва: Ви багато працюєте з архівами. Наскільки важливий для художника цей зв'язок з попередньою культурою, художньою традицією?

Елкє Красни: Ну, мене не цікавить архів з ностальгічної точки зору, моє зацікавлення продиктоване, скажімо стратегічними міркуваннями, тим, що можна дізнатися про минуле, коли ви думаєте про архів. Коли я працювала з жінками у Ванкувері, мова не йшла про створення архіву задля збереження архіву, але це було зроблено з думкою про те, які насправді були претензії, запити, які вони мали в минулому, що призвели до дуже серйозних політичних вимог . Так що, в цьому сенсі, я думаю, навіть якщо ви хочете, відокремити себе від минулого або якщо ви хочете, відрізати цю наступність, важливо знати, що там було. В іншому випадку ви не будете знати, чим ви насправді відрізняєтеся, або яким чином ви насправді піддаєте сумніву те, що було в минулому. Знову ж таки, я не одержима минулим у ностальгічному сенсі, але, я думаю, що знання про минуле відкриває перед вами різні критичні простори для подальшої роботи.





За детальною інформацією

звертайтесь за ел. адресою або телефоном
ел. адреса: info@openplace.com.ua
тел.: + 3 8 050 186-90-95

Приєднуйтесь до нас