Локальне – Нове Глобальне

2013
Київ, Україна

Юрій Кручак художник, куратор, засновник платформи Відкритий Простір. Вивчав сценографію в Харківському художньому училищі, та дизайн середовища в  Харківській державній академії дизайну та мистецтва. Закінчив Національну академію образотворчого мистецтва та архітектури (спеціальність живопис).

У сучасному культурному контексті є три основні проблеми, що підштовхнули нас до детальнішого розгляду теми Локальне – нове глобальне: проблема вибору, конфлікт інтересів і обмеженість ресурсів. Аби зробити свій вибір, ми маємо вирішити, чому щось для нас є ціннішим і цікавішим, аніж інше. Особливість ситуації полягає також у тому, що ми живемо в умовах агресивної пропаганди споживання, яка пронизує майже всі складові сучасного світу. Тому ми маємо з’ясувати, як відмовитися від цих можливостей і який зі шляхів є наймудрішим.

Інша відмінна риса сучасності – це політизація нашого життя. Більшість політичних активістів сьогодні використовує художні засоби задля досягнення власних цілей, інколи мистецтво виступає як алібі протестних акцій. З другого боку, художники, використовуючи політичні методи роботи, переходять на територію публічної політики, аби досягти більшої художньої виразності. Водночас суспільство втрачає довіру до політичних заяв та партій. Тонка межа між політичним активізмом і мистецькою практикою створює протиріччя в осмисленні і одного, і другого. Ці протиріччя поляризують локальні спільноти, що призводить до виникнення конфліктів, які, своєю чергою, відволікають нас від вирішення проблем.

Настав час проаналізувати зв’язок між продукуванням мистецтва, публічним простором, політикою і суспільством, переосмислити питання розподілу ролей між художниками, активістами і спільнотами. А також відповісти на низку інших питань, які, на нашу думку, важливі для сьогодення. Як можна зробити локальну публіку своїми союзниками й прихильниками? Які ресурси ми можемо знайти і створити для підтримки нашої художньої та соціальної практики, працюючи спільно на місцевому й міжнародному рівні? Чи має мистецтво вчити, чи повинно саме переймати знання тих груп населення, з якими працює? Що є ефективнішим для соціальних перетворень і розвитку мистецької мови – демонтаж кордону між мистецтвом і реальністю, зміна «системи» зсередини, чи можливий інший, третій шлях?

Проект Локальне – нове глобальне – це прикладне дослідження у форматі воркшопів, яке розробляє концепції та подієві сценарії для громадських місць. Ця низка воркшопів розвиває лінію досліджень того, як створення мистецьких проектів разом із різними соціальними групами може допомогти у формуванні менш систематизованих форм індивідуального висловлення, а також того, як окремі особистості й групи можуть об’єднуватися для створення якісно нових типів інституційних інфраструктур. Таким чином, основна мета полягає в тому, щоби гуртом і спільно формувати культурну політику. Необхідно зазначити, що це дослідження не виникло в результаті теоретичних чи концептуальних роздумів, воно радше є невід’ємною складовою практичного досвіду попередніх років реалізації платформи Відкритий Простір. Це прикладне дослідження, що вибудовується між теорією, практикою, грою та експериментом.

Поле дослідження цього проекту визначене суперечливими стосунками між мистецтвом та активізмом. Порівняння різноманітних проектів, реалізованих активістськими і мистецькими групами за останні десять років, створило новий простір для роздумів щодо предмету взаємосуперечливих понять «визначеності» і «невизначеності». З одного боку, є активістські групи з чітко визначеними завданнями та цілями, що вибудовують свою діяльність на принципах горизонтальних зв’язків і мобільного реагування (через що бувають дуже неефективними). З другого боку, є художні інституції, основні завдання та цілі яких не завжди чітко визначені, мають гнучкі рамки й тяжіють до подієво-орієнтованих структур. І, з третього боку, існують різні виключені соціальні групи, що мають чітко визначені потреби, але жодним чином не уявляють, як їх реалізувати.

Підхід, розроблений для воркшопу Локальне – нове глобальне, намагається конструктивно переосмислити і скомбінувати поняття «визначеності» та «невизначеності», поступово впроваджуючи дієву модель, яка б нерозривно пов’язала можливості різних соціальних груп із кураторською діяльністю. Вихідною точкою в розробці спеціальної концепції стало створення комунікативної стратегії, що базується на принципах імпорту – експорту. Ця стратегія забезпечила можливість фізичної присутності у певному місці представників різних художніх, соціальних та активістських груп, а також створила можливість обміну різними типами знання. Таким чином, визначені й невизначені фактори стали елементами, з якими працює наш проект.

Результати досліджень показали, що події, організовані активістськими та художніми групами і заплановані як подієві структури з певними повідомленнями, виходячи у громадський простір або зазнавали змін, або ж лишались незрозумілими цільовій аудиторії – ключовим соціальним групам. Для структури воркшопу Локальне – нове глобальне такі реалії свідчать про постійний діалог між визначеним і невизначеним, що не є проблемою чи відхиленням від ідеальної моделі, а, навпаки, розглядається як можливість розвинути новий тип процесуальної структури. Структури, що має гібридний характер і містить елементи соціального, активістського й художнього центрів. Структури, що приймає наявні художні, соціальні, економічні та політичні умови і використовує їх як вихідні точки для формування нових соціальних перетворень і розвитку мови мистецтва.

Парадоксально, але дотепер прийнято вважати, що в мистецького твору має бути один автор. Локальне – нове глобальне досліджує і розвиває модель колективного авторства. Ця методологія розглядає колек-тивне авторство як серію імпульсів, що можуть іти від різних суб’єктів і в дискусії шляхом рефлексії поєднуватися в єдине повідомлення, узгоджену стратегію і тактику дії. Колективне авторство базується на декількох лініях поведінки, що після досягнення певних цілей послідовно змінюють одна одну. Також ця методологія спирається на дії та принципи камуфляжу і пов’язана з методами роботи журналіста, антрополога, психолога й соціолога. Фігура творця у цій моделі стає «невидимою», що дозволяє зосередитися на потенціалі як художніх, так і соціальних практик у межовій зоні: поміж видимими та невидимими сферами – активними та виключеними з видимого поля спільнотами. Працюючи в реальному соціальному контексті, ця модель дає можливість застосувати тактики і стратегії, що здатні винести на поверхню невидимі процеси, приховані в товщі сьогоднішнього культурного простору, за допомогою яких можна трансформувати дійсні та створити нові взаємозв’язки між суспільством і художнім процесом.

Базуючись на розумінні «побудови твору» як акумулятивного та відкритого процесу, воркшоп розвивається через послідовність автономних, але взаємопов’язаних, програмних компонентів – декількох етапів. Метод воркшопу полягає в тому, щоб в ігровій формі запропонувати учасникам і учасницям самим визначити актуальні теми, місця та групи людей, а потім спільно інтерпретувати смисли і вирішити, чому щось одне є важливішим, аніж щось інше. Ідея гри – вибудувати ряд із декількох категорій карт, своєрідну схему проекту, і пояснити свій вибір іншим.

Воркшоп у Києві мав свою прикладну мету – визначити можливі шляхи залучення локальної аудиторії в художні та соціальні процеси. Головним завданням було реалізувати п’ять основних компонентів. Перший – виявити соціальні групи, що раніше не були залучені в художні процеси. Другий – побачити значущі для локального контексту проблеми. Третій – виявити громадські місця, що могли б поєднати різні соціальні групи. Четвертий – з’ясувати можливі тактики й стратегії взаємодії з локальними спільнотами. І п’ятий – сформулювати рекомендації для художників і кураторів, які хотіли б зробити місцеву публіку своїми союзниками та прихильниками.

Воркшоп Локальне – нове глобальне поєднує ознаки комунікативного центру і творчої майстерні. Він є і школою, і простором для роботи, і дисплеєм водночас. Так воркшоп стає платформою для критичного осмислення та уможливлює появу нових форм взаємодії між людьми.