Залежність від мистецтва

Інтерв’ю платформи Відкритий Простір з Наташею Данберг

18 Квітня, 2015
Стокгольм, Швеція

 

В 2015 році на арт-ярмарку Supermarket у Стокгольмі представили простір «М’ясна інспекція», розташований в Упсалі. Організацію заснували художня група haka, незалежний театр Teater C і балетна трупа Autopilot. Наташа Данберг є членом haka. Художниця на початку 2000-х років переїхала до Швеції з Росії. У своїх роботах вона поєднує пам’ять, культурні традиції і різні техніки, намагається виявити абсурдну сутність зіткнення мрії і реальності. Про сучасне мистецтво у консервативній Упсалі, культурну політику Швеції та обивательський страх галерей – в інтерв’ю Наташі Данберг.

 

«Платити художникам – питання демократії»

Наташа Данберг: – Незалежні організації у Швеції – це основа демократії країни. Наприклад, клуби за інтересами: шахові, футбольні, художні, не прив’язані до будинку культури або до мерії – кілька людей зібралися і створили свій клуб. Інший приклад незалежних організацій – житлові кооперативи з виборним правлінням і щомісячними зборами і протоколами. Демократична система пронизує суспільство на всіх рівнях. Мене в художню групу haka прийняли на зборах шляхом голосування.

Відкритий Простір: – Як взагалі виникла haka?

Наташа Данберг: – Це – організація з Упсали, її назва – абревіатура чотирьох імен художниць-засновниць: Хелени Лаукканен, Анни-Карін Брюс, Катаріни Сундквіст Зохар і Агнети Форслунд.

Познайомилися ми всі в Упсалі. Там була порожня школа, де художники мали близько 40 майстерень, організовували спільні проекти. Я вже з рік працювала у Швеції, у мене теж була там майстерня. Потім у цій школі вирішили знову вчити дітей, і художникам довелося шукати нові місця для роботи. Ми з майбутніми учасницями групи підшукали загальну майстерню. Коли в’їхали в неї, я народила і два місяці там не з’являлася. Коли повернулася, напарниці вже організували haka без мене. Потім і мене прийняли.

 

Відкритий Простір: – Що об’єднало учасниць групи, крім приміщення?

Наташа Данберг: – Упсала – це шведський Оксфорд, там є великий старий університет, один з інтелектуальних центрів Європи, багато студентів. З іншого боку, Упсала – релігійний центр і шалено консервативне місто. Тому мистецтво, особливо сучасне, тут трохи недорозвинене. Проводяться кондові дорогі виставки, а вільне молоде мистецтво не показується. Перша виставка, яку організувала haka, проходила у покинутому магазині, влаштовувалася за смішні гроші і отримала позитивні рецензії скрізь, де можна. У нас довго не було власного виставкового простору – зараз перший рік, як він з’явився. Роботи стало більше і, потрібно зізнатися, це зовсім інша діяльність.

 

Відкритий Простір: – Розкажіть докладніше про «М’ясну інспекцію».

Наташа Данберг: – Приміщення, де знаходиться цей простір, належить комуні, у 1920-1940-і роки там була м’ясна інспекція, потім воно пустувало. Оскільки будівля являє культурну цінність, її не можна перебудовувати. Жоден приватник не хоче його використовувати. Ми з друзями з незалежного театру і балетної трупи вирішили, що втрьох зможемо зробити там проект. Разом об’єдналися в організацію «М’ясна інспекція». Через цю зонтичну структуру просимо гроші у муніципалітету, щоб розвивати проект. Чиновники вже виділили кошти, які фактично ми віддаємо назад як плату за оренду та комунальні послуги. Але ми завжди просимо грошей трохи більше, ніж необхідно. Тому вистачає коштів хоча б на деякі художні проекти.

Ми у haka намагаємося платити гонорар художникам, які беруть участь у наших виставках. Це – питання демократії. Директор художнього музею, бабуся-вахтерка, технічний працівник отримують зарплату. А художник, який виставляється у музеї – тільки квіточку на відкритті виставки. Це неправильно. Для haka першочергово, щоб художник отримав гонорар. Але доводиться економити на всьому. Ми не друкуємо запрошень, вся реклама – через соціальні медіа або особисті контакти з журналістами. При цьому, наша діяльність не оплачується. У всіх членів haka є якась своя робота. Так, я викладаю і займаюся комп’ютерною графікою в теленовинах, читаю лекції.

 

Відкритий Простір: – Як розподіляються обов’язки у haka?

Наташа Данберг: – На кожних зборах ми вирішуємо, хто і що робить в конкретному проекті. Я, в основному, займаюся маркетингом, пишу прес-релізи. Мені легко спілкуватися з журналістами, тому що я працювала арт-директором у ряді видань. Гроші на проект зазвичай просимо разом. Коли обговорюємо нову ідею, ми – на сто відсотків горизонтальна організація. Всі п’ятеро повинні схвалити проект, щоб він відбувся. Інакше ми відхиляємо ідею.

Взагалі, ми збираємося залежно від обсягу роботи. Якщо активно працюємо з проектом, зустрічаємося щотижня. У нас є секретар, який веде протокол зборів. Існуємо 12 або 13 років, і у нас є протоколи всіх засідань. Все дуже структуроване, хоча ми звітуємо тільки перед собою.

«У Швеції розвинена музейна педагогіка»

Відкритий Простір: – Хто ваша аудиторія?

Наташа Данберг: – Залежить від проекту. З часом плануємо зробити виставку Агнети Форслунд, учасниці haka. Агнета працює з живописом і простором як місцем проживання. Буде «субтильна», специфічна виставка. Прийдуть любителі живопису, класична художня тусовка.

Зараз готуємо виставку фінського режисера-документаліста. Вона робить чотири інсталяції, пов’язані з її фільмом про те, як біженці, які піддавалися тортурам на батьківщині, легалізуються у Фінляндії. Схожі проблеми, пов’язані з цією темою, є і в Швеції. Любителі живопису, малюнка та графіки навряд чи прийдуть на таку виставку. Швидше за все, зберуться люди, яких цікавлять політичні та соціальні питання. У проекті ми співпрацюємо з представниками Шведської церкви – її парафіяни теж прийдуть на відкриття. Думаю, буде багато художників, якась кінотусовка. А ще ми багато працюємо зі школами. Я викладаю в дев’ятих класах і, напевно, всіх своїх учнів приведу на цю виставку.

 

Відкритий Простір: – Культурна організація повинна мати політичне забарвлення?

Наташа Данберг: – Деякі організації повинні, деякі – ні. Ми у haka показуємо якісне мистецтво. Але воно може бути різним: виключно естетським і з певними політичними завданнями. При цьому багато залежить від самих членів групи. Оскільки я давно працюю в журналістиці, не можу відійти від політики, сама робила великий політичний проект про військову пропаганду на прикладі шведів і росіян, які служили в Афганістані. Інші учасниці нашої групи не займалися політичним мистецтвом, але вони мене підтримують і розуміють.

 

Відкритий Простір: – Чому ви працюєте зі школами?

Наташа Данберг: – У Швеції це прийнято, тут дуже розвинена музейна педагогіка. Усі музеї, виставкові зали, галереї співпрацюють зі школами. Звичайна людина, яка не має відношення до мистецтва, часто боїться увійти у виставкову залу. І у мене була мрія позбавити школярів цього страху. Водила дітей у музеї та галереї по кілька разів на рік, пояснювала, що до чого. Зараз бачу, як перші мої учні, вже дорослі, приходять у галереї, читають підписи біля картин, сміливо спілкуються з художниками.

Сучасні діти чудово розуміють відео і саунд-арт, тому що знаходяться у певному медіа-просторі. Цікаво слухати їх роздуми. Тому працюємо зі школами.

Наголос – на якісне мистецтво

Відкритий Простір: – Який вектор розвитку вашої виставкової діяльності?

Наташа Данберг: – Залежить від того, де просимо грошей. Так, муніципалітет цікавить якість. Ми розповідаємо про художника, виставку якого хочемо організувати, показуємо позитивні рецензії. Чиновників не цікавить ідеологія, тільки якість, і вони нам довіряють.

У членів haka спільні естетичні та політичні погляди. При відборі робіт деяким проектам все відразу кажуть: «Ні». Складно пояснити причину, на якомусь інтуїтивному рівні відмовляємо.

Намагаємося варіювати типи проектів. Після виставки відео-арту здорово показати скульптуру, якісь тривимірні об’єкти, потім – влаштувати фестиваль перформансу. Але багато чого відбувається спонтанно.

 

Відкритий Простір: – Як ваша організація впливає на культурну політику Швеції?

Наташа Данберг: – Є безліч сфер цієї культурної політики. Ми показували політичні проекти про уразливість – на прикладі жіночого мистецтва. Було багато рецензій, відвідувачів. Чи вплинули ми на ставлення суспільства до цих питань – не знаю. Нашою метою було тільки показати, що уразливість існує.

Якщо говорити про культурну політику як про ставлення суспільства до художника, ми активно працюємо в цьому плані. Ми наполягаємо, що необхідно платити художнику гонорар. Нещодавно зустрічалася з чиновниками з муніципалітету. Вони робили квадратні очі, коли про це чули. Але ж танцівникам і артистам платять за репетиції, виступи. Для різних гілок мистецтва склалися різні умови роботи. Це – політичне питання. Обговорювала цю тему з багатьма шведськими галеристами, культурними чиновниками. Ми будемо говорити про це і з політиками. Робота учасниць haka неоплачувана. Але ми все одно її робимо – це якась залежність.

«Мені нудно бути тільки художником»

Відкритий Простір: – Як часто haka готує нові проекти?

Наташа Данберг: – По-різному. Рік працювали над величезною для нас виставкою «Шведська сім’я». У проекті брали участь 25 художників, ми представили його на Московській бієнале у 2009 році. За останній рік зробили шість виставок. Але ж проекти різні. Для перформансу особливо робити нема чого: дав людям ключі від приміщення, і вони працюють. Коли готуєш відео-інсталяції, співпрацюєш зі Шведською церквою, це більший обсяг роботи. У середньому робимо три-шість виставок на рік.

 

Відкритий Простір: – Як ви знаходите час для власних мистецьких проектів?

Наташа Данберг: – Часу немає. У кожної людини є безліч аспектів особистості. Я – мама, дружина, вчитель малювання, графічний дизайнер, автор статей про сучасне російське мистецтво, куратор, художник. Мені буде нудно, якщо буду просто художником. Раніше я займалася живописом. Це було приємне ремесло. У мене був галерист, який продавав мої роботи, були амбіції забезпечувати себе з цих продажів. Потім стала займатися тільки відео. Ідея, що моє мистецтво стане джерелом фінансового благополуччя, зникла. Коли звільнилася від цієї думки, стало неважливим, роблю я власні проекти чи курую інших людей. Головне, що мені це цікаво.

Зараз з величезним задоволенням займаюся виставкою режисера-документаліста. Там будуть хороші твори, мені цікаво переглядати відео для проекту, обговорювати їх. Це дуже творчий процес, і я сама чомусь вчуся у цей час. І коли я працюватиму над своїм художнім проектом, у мене буде цей досвід, отриманий від нашого спілкування.

Fresh Market

Мігруючий архів Fresh Market було розпочато у Варшаві в 2017 році, коли Open Place співпрацювали з Варшавською спільнотою українських трудових мігрантів. Архів формується навколо питань еміграції, порушень трудових прав і прав людини, патріархального контролю над жінками, ксенофобії, самоідентифікації та ідентичності та інших складних обставин. Це свого роду меланж – поєднання різних нарративів і соціальних компонентів.

Fresh Market Archive

Виставки:

Там де зараз
Люблін, Польща
Галерея Labirynt
21 Липня – 12 Серпня 2018
Migration in Transition
Лонг-Айленд-Сіті, Нью-Йорк
Flux Faxtory
15 – 20 Листопада, 2018

Діана Ухіна

Діана Ухіна, Лабораторія сі

Київ, Україна
10 – 31 Липня, 2017

Діана Ухіна – кураторка і дослідниця з Бішкека, директорка Лабораторії сі – простору виробництва мистецтва та смислів, а також міждисциплінарної дослідницької практики

Під час резиденції Ухіна досліджувала трансформації міського простору Києва через пострадянську лінзу.

Результатом  резиденції Діани Ухіної,  стало дослідження у формі тексту Символічна і фізична трансформація Радянських монументів Борцям революції і Дружба народів в Бішкеку і Києві

Події в рамках резиденції

26 липня в Галереї в “Дім Майстер Клас”, Діана Ухіна розповідала про проекти “Лабораторії сі” та контекст сучасного мистецтва і досліджень міста у Киргизстані.

Діана Ухіна представила підходи, які практикує “Лабораторія сі” для дослідження міста, зокрема вивчення історії і трансформації районів, дрейф і фотодрейф, ментальні мапи. Для “Лабораторії сі” мистецькі практики дослідження є стратегією перевідкриття міста і виявлення додаткових смислів його сприйняття і розуміння. Учасники і учасниці лабораторії розглядають мистецтво як критичну дисципліну, що поєднує дослідження, теорію і освіту, де важливий перехід від об’єкта до події, процесу, вивчення, занурення.

Презентація “Лабораторії Cі” - Мистецькі практики дослідження міста.

Резиденція Діани Ухіної в Києві відбувалася в рамках програми резиденцій АРТ ПРОСПЕКТ  яка об’єднує мистецькі організації, художниць, художників, кураторок і кураторів із Азербайджану, Білорусі, Вірменії, Грузії, Казахстану, Киргизстану, Молдови, Таджикистану, Узбекистану та України.

Партнерами Платформи Арт Проспект в Україні є платформа міждисциплінарних практик Відкритий простір і CCA Foundation.

Лекція

krëlex zentr

Марія Вільковіська і Руфія Дженрбекова, krëlex zentr

Київ, Україна
6 – 27 Липня, 2017

krëlex zentr (Креольський центр) – уявна культурна інституція з Центральної Азії (м. Алмати). Креольський центр цікавиться перетинами кураторських, мистецьких, активістських і дослідницьких позицій, підходів і практик. “Ми намагаємося експериментувати з гібридністю у різних її проявах. Інституція є уявною, так як пристосована до життя в зонах культурного пограниччя з гострою інституційною недостатністю. Вважаємо, що мистецтво у найширшому розумінні є ключем до відповідей на найважливіші екзистенційні питання, пов’язані з життям, смертю та іншими захопливими проектами, якими так приємно зайнятися у хвилини дозвілля”. Протягом останніх років Креольський центр на напівофіційному рівні представляють дві казахстанські художниці – Марія Вільковіська і Руфія Дженрбекова.

Під час резиденції в Києві Марія Вільковіська і Руфія Дженрбекова досліджували самоорганізовані форми художнього життя, насамперед ті, що пов’язані з емансипаторною, інтерсекціональною, деколоніальною і квір проблематикою. Важливим для них було не тільки показати такі форми, але й дослідити умови, в яких вони утворюються.

За результатами резиденції Креольський центр випустив перший номер шалаzine. Тема номера СИМПОЕЗІС.

Події в рамках резиденції

13 липня в Галереї в “Дім Майстер Клас”, Марія Вільковіська і Руфія Дженрбекова провели презентацію krëlex zentr представляє: krëlex zentr, під час якої розповли: кого вони представляють, як розуміють креолізацію, які художні традиції намагаються привласнити, чим для них є ідея емансипації уявного і навіщо потрібен магічний фемінізм.

25 липня в київському Ботанічному саду ім. А. Фоміна відбувся сеанс групової терапії під відкритим небом Всі люди філософи, під час якого можна було поділитися особистим досвідом читання важких текстів. В якості ведучої сеансу Руфія Дженрбекова зробила стислий огляд її власних когнітивних невдач.

Презентація Creolex Centr

Резиденція Креольського центру в Києві відбувалася в рамках програми резиденцій АРТ ПРОСПЕКТ  яка об’єднує мистецькі організації, художниць, художників, кураторок і кураторів із Азербайджану, Білорусі, Вірменії, Грузії, Казахстану, Киргизстану, Молдови, Таджикистану, Узбекистану та України.

Партнерами Платформи Арт Проспект в Україні є платформа міждисциплінарних практик Відкритий простір і CCA Foundation.

В центрі спільноти

Публікація

Тексти та інтерв’ю, зібрані в цьому виданні, належать експертам проекту В центрі спільноти, що проводили лекції та воркшопи в краєзнавчому музеї (Мелітополь) з травня по вересень 2015 року, а, також членам місцевої громади, які були присутні на цих подіях.

Автори розмірковують про поточний стан закладів культури в Україні в цілому та стан краєзнавчого музею (Мелітополь), зокрема. Всі вони сходяться на думці, що реформування таких інституцій є актуальним завданням.

 

Видавець: Музей сучасного мистецтва у Варшаві
За редакцією: Юлії Костерєвої, Юрія Кручака, Каті Щеки
Опубліковано: Варшава, 2015
Мова: англійська, українська
Подробиці: Softcover, 199 сторінок
ISBN: 978-8364177330
Категорія: Книга
Дизайн: Емілія Обрзут

Фотографії: Юрій Кручак

Publication - "At the heart of the community"

Склад