Між Революцією і Війною

Виставки та публічні інтервенції

Серпень, 2014 – грудень, 2017

Проект Між Революцією і Війною не тільки висвітлює процеси, що відбуваються в Україні, але й розглядає механізми, які формують основу для більшості конфліктів у світі, тим самим підвищуючи обізнаність, як про головні політичні події, так і про особисті життєві історії, приховані за імперсональною статистикою війни і конфліктів, що виникають.

Події в рамках проекту:

Мігруючий парк
Білосток, Польща
мобільна інсталяція
серпень-жовтень, 2014
36 історій
Білосток, Польща
воркшоп, відео
серпень 2014
Революція і війна
Стокгольм, Швеція
виставка
квітень 2015
Між Революцією і Війною
Шовде, Швеція
виставка
22 вересня 2016 - 8 січня 2017

В центрі спільноти

Українські культурні заклади перебувають у тривалій кризі. Ця криза настільки глибока, що існування культурних інституцій і їх вплив на суспільство ледь помітні. Сьогодні, чверть століття після розпаду Радянського Союзу, Україна ще бореться за право формувати демократичну державу і громадянське суспільство. Багато українців вважають, що, насамперед, відсутність комунікації у сфері культури і нерозуміння цінності місця, де живеш, спричинили війну, що фактично відбувається на території України. Ця війна додатково відсуває успішну трансформацію держави. Таким чином, українцям надзвичайно важливо, попри складність політичної ситуації, переглянути політику в галузі культури та активізувати свої культурні установи.

Останніми десятиліттями у деяких країнах формується «нова музеологія», яка критикує окостенілі музейні практики і перенаправляє цілі інституцій з минулого на сьогодення і на розвиток суспільства. Ми хочемо спробувати реалізувати ці ідеї в українському культурному секторі.

Ми вважаємо, що глобальні позитивні зміни у суспільстві можливі тільки через безпосередній контакт з окремими його членами та спільнотами. Важливе залучення таких активістів до відкритого діалогу та спільних дій. У зв’язку з цим, вибір краєзнавчого музею як платформи для нашого проекту виглядає природним і обґрунтованим. З одного боку, локальні культурні установи, що посідають «найнижчий» щабель в ієрархії культурних інституцій, є найбільш маргіналізованими, недофінансованими і «скам’янілими». З іншого боку, вони за визначенням є культурною «першою інстанцією» для громадян, місцями вільного доступу, які опинилися у забутті через історичні обставини. Таким чином, мета і завдання нашого проекту полягають у поверненні таких установ на культурну та соціальну карти міст і селищ. Ми прагнемо дати таким закладам інструменти для ефективного розвитку і хочемо, щоб вони усвідомили свою місію у суспільстві.

Події в рамках проекту:

Лекція
Лейла Ібрагімова
Мелітопольський краєзнавчий музей
19 Березня, 2015
Лекція
Наталія Дзюбенко
Стратегія актуальності: як музею стати потрібним місцевому співтовариству?
19 Березня, 2015
Лекція
Мачей Волосюк
Музей Сучасного Мистецтва у Варшаві. Радикальна музеологія
20 Березня, 2015
Лекція
Юрій Кручак
Архітектура Можливостей
21 Березня, 2015
Воркшоп
Юлія Костерєва
Локальне – нове глобальне
22 Березня, 2015
Робоча сесія
Микола Скиба
Музей як оповідач історій
23-27 Травня, 2015
Робоча сесія
Олексій Радинський
Що таке суспільство?
12-16 липня, 2015
Семінар
Яна Салахова і Ніна Ходорівська
Театр для Діалогу
26-30 липня, 2015
Робоча сесія
Габріела Булішова і Марк Айзек
Фестиваль памяти
7-11 серпня, 2015
Робоча сесія
Дата Чігхолашвілі і Ніні Палавандішвілі
Їжа як інструмент соціальної взаємодії
21-25 серпня, 2015
Робоча сесія
Юрій Кручак і Юлія Костерєва
Музей як творець сенсів
17-21 вересня, 2015
Виставка
В центрі спільноти
27 вересня – 29 жовтня, 2015

Виставка

Мелітопольський Краєзнавчий Музей
27 вересня – 29 листопада, 2015

Виставка В Центрі Спільноти є результуючим етапом однойменного проекту, ініційованого платформою Відкритий Простір (Київ, Україна), Мелітопольським краєзнавчим музеєм (Мелітополь, Україна) і Музеєм сучасного мистецтва у Варшаві (Варшава, Польща). Головною метою якого була спроба виявлення ефективної моделі соціально орієнтованої культурної організації та випробування окремих аспектів даної моделі в стінах Мелітопольського краєзнавчого музею.

З травня по вересень 2015 в музеї пройшла серія сесій спрямованих на встановлення прямих відносин між музеєм і локальною спільнотою і залучення якомога ширшої аудиторії в процес вивчення зв’язків між розвитком культурних установ та розвитком суспільства. Відвідувачі стали безпосередніми учасниками процесу переосмислення ролі музею в житті спільноти, а також власної ролі у становленні та розвитку інституції. За результатами сесій були зібрані різноманітні матеріали від діаграм зв’язків, відео та фото документації, що ілюструють творчий процес сесій, до мистецьких об’єктів, створених як запрошеними експертами, так і самими учасниками.

Серед робіт, які представлені на виставці, варто відзначити частини, запропоновані учасниками – фотографічні роботи, що представляють альтернативу постійній експозиції музею. Ці матеріали поряд з архівними документами з особової справи музею, що розповідає про його історію, сформували наратив виставки.

Exhibition - "At the heart of the community"

Вибрані роботи

Габріела Булішова
і Марк Айзек
МЕМОРІЯ
Фотографія, 2015
У серпні 2015 року Марк Айзек та Габріела Булішова працювали в єдиній в Україні виправній колонії для жінок віком від 14 до 20 років, яка розташована поблизу Мелітополя. Проект під назвою ``Меморія`` зосередився на важливих спогадах жінок, які проживають у виправній колонії. Для 13 жінок-учасниць були створені диптихи, що містять портрет кожної особи та зображення місця, предмета, фотографії або одягу, особливо важливих для їхньої пам'яті. Жінки також давали інтерв'ю щодо об'єкта, який вони обрали, і їх пояснення включені на виставці як текст.
Ларіон Лозовий
Фотографія, 2015

Інтерв’ю

Музей – це про людей
Юрій Кручак
і Юлія Костерева
30 Жовтня, 2015
Музей – наче радянський завод з виробництва культури
Денис Мірошник
15 Жовтня, 2015
Змінити музеї може чесна конкуренція
Михайло Сажнєв
25 Жовтня, 2015
Музей. Шанс на перезавантаження
Мачей Волосюк
5 Листопада, 2015

Публікація

Publication - "At the heart of the community"

Тексти та інтерв’ю, зібрані в цьому виданні, належать експертам проекту, що проводили лекції та воркшопи в краєзнавчому музеї (Мелітополь) з травня по вересень 2015 року, а, також членам місцевої громади, які були присутні на цих подіях.

Автори розмірковують про поточний стан закладів культури в Україні в цілому та стан краєзнавчого музею (Мелітополь), зокрема. Всі вони сходяться на думці, що реформування таких інституцій є актуальним завданням.

Видавець: Музей сучасного мистецтва у Варшаві
За редакцією: Юлії Костерєвої, Юрія Кручака, Каті Щеки
Опубліковано: Варшава, 2015
Мова: англійська, українська
Подробиці: Softcover, 199 сторінок
ISBN: 978-8364177330
Категорія: Книга
Дизайн: Емілія Обрзут

Команда

ІРИНА СКЛОКІНА
Живе та працює у Львові, Україна
Історикиня, дослідниця Центру міської історії Центрально-Східної Європи (Львів). Захистила кандидатську дисертацію про офіційну радянську політику пам’яті про нацистську окупацію України на прикладі Харківщини. Закінчила Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна (спеціальність історія України). Працювала в Харківському національному університеті ім. В.Н.Каразіна та Східному інституті українознавства імені Ковальських (Харків). Членкиня Харківського історико-філологічного товариства. У Центрі міської історії Центрально-Східної Європи дослідження Ірини Склокіної стосується історичної спадщини, зокрема у фокусі її вивчення – індустріальна та радянська спадщина Харкова та Львова.

 

МИКОЛА СКИБА
Живе та працює у Києві, Україна
Директор і співзасновник ГО «Агенція культурних стратегій» , учасник платформи «Культура 2025», фахівець із креативної економіки. Закінчив історичний факультет Київського Національного університету ім. Т.Шевченка (2001 р.) та аспірантуру за фахом «етнологія». Досліджує процеси соціокультурних трансформацій українського суспільства та культурні коди економіки. Як експерт з культурної політики відстежує динаміку зміни цінностей та їх вплив на розвиток суспільства. Здійснює аналіз розвитку музейної сфери і процесів формування креативної економіки та сектору творчих індустрій.

 

ОЛЕКСІЙ РАДИНСЬКИЙ
Живе та працює у Києві, Україна
Документаліст та публіцист. Він є членом Центру Дослідження Візуальної Культури, заснованого в Києві у 2008 році. З 2011 року він є редактором українського видання журналу “Political Critique”. Його тексти були опубліковані в журналі е-flux та в публікаціях Soviet Modernism 1955-1991: Unknown Stories; Post-Post-Soviet?: Art, Politics, and Society in Russia at the Turn of Decade; Sweet Sixties: Spirits and Specters of a Parallel Avant-Garde; and others.; та інші. Його останні фільми включають Інцидент у Музеї (2013) та Інтеграції (2014).

 

НІНА ХОДОРІВСЬКА
Живе та працює у Києві, Україна
Дослідниця культури, журналістка. Закінчила Києво-Могилянську академію за спеціальністю “Культурологія”. Має диплом магістра перфоманс-дослідження університетів Хельсінкі (Фінляндія) та Уоріка (Британія). Учасниця громадського об’єднання «Театр для діалогу».

 

ЯНА САЛАХОВА
Живе та працює у Києві, Україна
Координаторка мережі «Ініціатива Розмаїття». Джокер «Театру для діалогу», що працює за методикою «театру пригноблених». Фахівчиня з боротьби з расизмом і ксенофобією з Представництва в Україні Міжнародної організації з міграції (МОМ).

 

ГАБРІЕЛА БУЛІШОВА
Живе та працює у Вашингтоні, США
Фотографка-документалістка і художниця. Випускниця Національного інституту вищої освіти Колумбійського університету в Нью-Йорку. У своїй роботі основну увагу приділяє невисвітленим та проігнорованим історіям, що стосуються маргінальних груп населення у всьому світі та в США. Булісова отримала численні визнання та нагороди, в тому числі: The National Press Photographers Association’s Short Grant, Winner of the 2013 Sondheim Prize, Open Society Institute’s Moving Walls 18, The Aperture Portfolio Review Top Tier Portfolios of Merit, A CEC ArtsLink Projects grant, The PDN Annual Photography Competition Winner, The CANON “Explorer of Light” award.

 

МАРК АЙЗЕК
Живе та працює у Вашингтоні, США
Мультимедіа художник. Магістр мистецтв Digital Arts (2007 р.). Навчався в The Corcoran School of Art + Design and the Smithsonian Institution, The Maryland Institute College of Art in Baltimore. Свою роботу він зосереджує на питаннях занурення людей в електронні засоби масової інформації та їхніх спробах розвинути свою справжню ідентичність. Його роботи були виставлені в галереях у США та за кордоном.

 

ДАТА ЧІГХОЛАШВІЛІ
Живе та працює у Тбілісі, Грузія
Отримав ступінь бакалавра гуманітарних наук в історії, політиці і культурі в Університеті Грузії (Тбілісі) і ступінь магістра в галузі соціальної антропології в університеті Единбургу. В даний час Дата є аспірантом в області антропології Тбіліського державного університету імені Івана Джавахішвілі. З 2012 року Дата є членом GeoAIR, ініціативи сучасного мистецтва і резиденції в Тбілісі, Грузія. Чігхолошвілі працює на кордонах практик соціальної антропології та сучасного мистецтва, вивчаючи зв’язок між ними через теоретичні дослідження і художньо-соціальні проекти. Його основний інтерес пов’язаний з візуальною та міської антропологією, етнографією, соціально-орієнтованими художніми практиками, громадськими місцями, пам’яттю, міграцією, і фудвейс – деякі з цих тем зазвичай перетинаються в його партисипативних проектах.

 

НІНІ ПАЛАВАНДИШВИЛИ
Живе та працює у Тбілісі, Грузія
Кураторка. Закінчила факультет суспільних і промислових комунікацій в Університеті мистецтв в Берліні. В 2006 році Ніні приєдналася до ініціативи GeoAIR. Через свої проекти Ніні досліджує соціальний і політичний контексти і їх інтерпретації в сфері культурного виробництва і сучасного мистецтва. Вона зацікавлена художніми практиками, які дають інноваційні форми і знаходять спільну мову, на якій можна говорити про політичні та соціальні питання.

 

ЮРІЙ КРУЧАК
Живе та працює у Києві, Україна
Художник, куратор, співзасновник ініціативи Відкритий простір (Open Place). Перформативні роботи Юрія Кручака в публічному просторі трансформують глядачів у акторів, створюючи спільноту, що складається з художника і глядача, чиї поведінка й взаємодія слугують для інтерпретації та виявлення соціальних структур у міському середовищі.

 

ЮЛІЯ КОСТЕРЄВА
Живе та працює у Києві, Україна
Художнця, співзасновниця ініціативи Відкритий простір (Open Place). В своїх роботах Юлія звертається до «буття» покинутих об’єктів, просторів і територій та потенціалу їх подальшого використання. Вона зацікавлена дослідженням взаємовідносин людини і матеріального світу через художні практики.

 

МИХАЙЛО САЖНЄВ
Живе та працює в Мелітополі, Україна
Викладач Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького. Михайло працює на природничо-географічному факультеті, на кафедрі туризму, соціально-економічної географії та краєзнавства.

 

ДЕНИС МІРОШНИК
Живе та працює в Мелітополі, Україна
Викладач, який давно цікавиться філософією, релігією, культурою, археологією, історією, буддизмом – останнє формує його стиль життя протягом останніх 15 років.

 

МАЧЕЙ ВОЛОСЮК
Живе та працює в Варшаві, Польща
Закінчив факультет Культурні дослідження Центральної та Східної Європи в Варшавському університеті. Сфера його інтересів це масова культура в СРСР і її вплив на соціальні відносини. Мачей в даний час працює в Музеї Сучасного Мистецтва у Варшаві, Польща.

 

КАТЯ ЩЕКА
Живе та працює в Варшаві, Польща
Фахівчиня з колекціонування, культурна менеджерка і кураторка, на даний час працює в Музеї сучасного мистецтва у Варшаві, Польща. Закінчила Варшавський університет (MA Британські дослідження) та Інститут мистецтв Sotheby (MA Мистецтво та Декоративне мистецтво).

Партнери

Bілла Cовєтіка

Виставка

Musee d’Ethnographie de Geneve | Conches
Жовтень, 2009 – Червень, 2010

Виставка Вілла Совєтіка висвітлює методи культурної інтерпретації, забезпечуючи нетрадиційний погляд на колекцію радянських та західноєвропейських об’єктів.

Женевський етнографічний музей (MEG) відкрив свої фонди для команди антропологів і художників з колишніх соціалістичних країн – Словаччини, України, Росії та колишньої НДР. Спільно з колегами із Західної Європи вони досліджували переваги та слабкості міждисциплінарного підходу до етнографічного об’єкту.

До робочої групи увійшли: Катерина Шапіро-Обермаєр (Ekatarina Shapiro-Obermair), Франциска Джентч (Franziska Jentsch), Юлія Костерєва, Юрій Кручак, Соло-Матін (Solo-Matine), Марсель Франчанпс (Marcel Fanchamps), Тобіас Глазер (Tobias Glaser), Вільям Мес (Willem Mes). Куратор Александра Шусслер (Alexandra Schussler)

Результатом досліджень стала виставка, на якій було представлено понад 1000 предметів радянського побуту, а також численні об’єкти із зібрання європейського департаменту музею. Об’єктом виставки та ревізії стала і сама будівля музею в Конш. Увага відвідувачів приверталась до архітектури вілли, а також до раніше недоступних для публіки закутків. Експозиція стає для відвідувача випробуванням всіх 5 почуттів, надаючи різні точки зору на об’єкт, Вілла Совєтіка грає з стереотипами та забобонами.

Публікація

Книга знайомить з матеріальною культурою повсякденного життя в радянських країнах. Після візуального есе, що досліджує різні контексти, в яких з’являється звичайний радянський об’єкт, тринадцять авторів з різних дисциплін і академічних традицій в пострадянському і західному світах порівнюють свої точки зору на аспекти матеріальності і простору. Відносини між Сходом і Заходом, історія радянських артефактів, фотографія, пам’ять і колекціонування, зрештою підкреслюють взаємодоповнюваність антропології та мистецтва.

Видавець: Musee d’Ethnographie de Geneve
За редакцією: Александра Шусслер
Опубліковано: Берн, 2009
Мова: англійська, французька
Подробиці: Softcover, 238 сторінок
ISBN: 978-2-88474-176-7 (англійська)
Категорія: Книга
Дизайн: Северін Мейлер

Події в рамках проекту

Інтервенція
Женева, Швейцарія
Конш – Площа Націй з 13:00 до 17:00
7 листопада 2009
Інтервенція
Женева, Швейцарія
Парк біля будівлі музею етнографії в Конш з 14:00 до 17:00
3 жовтня 2009

Локальне – Нове Глобальне

Локальне нове глобальне піднімає питання про те, як перевести контекст і особистий досвід в універсальне повідомлення, яке буде зрозумілим для широкого кола людей. Локальне нове глобальне не має на меті розв’язати всі проблеми сучасного суспільства та його складників. Замість цього пропонує методику, коли ці проблеми можуть стати основою роботи, переосмислюючи проблеми, як теми, які потім трансформуються в твори мистецтва або прямі дії.

Локальне нове глобальне сприяє обміну знаннями, отриманню нового досвіду, самовизначенню, та розвиває культуру діалогу. В процесі між учасниками встановлюється спільне поле розуміння, і визначаються пріоритети групи.

Події в рамках проекту:

Серія інтервенцій
Відень, Австрія
Donauinsel Острів на р. Дунай
1 Квітня – 31 Червня 2009
Серія воркшопів та інтервенцій
Люблін, Польща
віддалені райони міста - середмістя
22 Вересня – 8 Жовтня 2011
Воркшоп
Київ, Україна
Парк Позняки
16 - 23 Липня, 2014
Серія воркшопів та інтервенція
Київська область, Україна
школа-інтернат в селі Трипілля
13 Жовтня – 3 Листопада 2014

Архітектура Можливостей

Архітектура Можливостей це прикладне дослідження спрямоване на розробку стратегії діяльності мистецької інституції, де суспільство є співтворцем загальних цінностей, мистецьких явищ і культурного контексту, та побудову об’ємно-просторової концепції такої інституції.

Серія робочих зустрічей Архітектура Можливостей, мала на меті започаткувати нову практику співпраці представників різних активістських соціальних, мистецьких і фахових спільнот при розробці концепції багатофункціонального культурного центру. Резюмувати проведені обговорення можна таким чином: активісти мислять центр як інституцію, де будуть вибудовуватися горизонтальні зв’язки між різними запрошеними спільнотами. Вони схиляються до моделі кластеру, в якому кожна запрошена організація матиме можливість працювати мінімум 2-3 роки. Мистецька спільнота вважає що зв’язки можуть вибудовуватися вертикально. Також має бути створена незмінна “сервісна структура”, яка модеруватиме роботу спільнот у центрі. Культурні менеджери також бачать необхідність створення сервісної структури, яка, при цьому, буде самостійною, і зможе координувати роботу декількох культурних центрів. Мешканці Києва, розуміють центр як місце зустрічі різних спільнот. Всі чотири групи зійшлися на тому, що, однією з головних функцій центру повинна бути освітня функція, а також, що центр має стати місцем вироблення нової ідентичності.

Почавшись як локальна подія, проект Архітектура Можливостей переріс в глобальне дослідження роботи всередині суспільства і з суспільством по створенню зв’язків і смислів.

Робочі зустрічі:

Зустріч з активістами
Кіїв, Україна
Фундація Центр Сучасного Мистецтва з 14:00 до 18:00
1 Квітня, 2013
Зустріч з мистецькими спільнотами
Кіїв, Україна
Фундація Центр Сучасного Мистецтва з 14:00 до 18:00
10 Квітня, 2013
Зустріч з менеджерами культури
Кіїв, Україна
Фундація Центр Сучасного Мистецтва з 14:00 до 18:00
15 Квітня, 2013
Загальна зустріч
Кіїв, Україна
Фундація Центр Сучасного Мистецтва з 14:00 до 18:00
26 Квітня, 2013

Інтерв’ю:

Історія про нас
Даніель Юрі
Стокгольм, Швеція
17 Kвітня, 2015
Залежність від мистецтва
Наташа Данберг
Стокгольм, Швеція
18 Kвітня, 2015
Платформа 1646 (Нідерланди)
Іоан Густавссон
Стокгольм, Швеція
19 Kвітня, 2015
Наводнити озеро людьми
Максим Попов
Київ, Україна
1 Березня, 2017
Фундамент анархітектури
Дана Косміна
Київ, Україна
18 Березня, 2017

Воркшопи:

Художник vs Інституція: хто кого?
Київ, Україна
Освітня Станція 31В1
Вересень, 2014
The Making of Collective Agencies
Варшава, Польща
ЦСМ Замок Уяздовський
20 Липня, 2016

Старт Тайм

Проект Старт Тайм націлений на розширення поля художньої діяльності і на об’єднання різних частини суспільства навколо мистецтва. Проект має на меті розвивати парк спільно з відпочиваючими, формулювати призначення парку та приймати рішення про його розвиток. Проект розглядає питання – «Що таке парк?», «Як він має виглядати?» «Яким він повинен бути?».

Створюваний як ряд подій, що базуються на методах спортивних змагань, фізичній праці та художній творчості, проект Старт Тайм встановлює зв’язки між минулою і нинішньою культурою і ідеологією.

Події в рамках проекту:

Інтервенція
Київ, Україна
Парк Культури та Відпочинку ``Гідропарк`` з 15:00 до 18:00
26 жовтня, 2008
Інтервенція
Відень, Австрія
Пратер Парк з 22:00 до 22:30
1 травня, 2009
Інтервенція
Конш, Швейцарія
Парк Конш з 14:00 до 17:00
3 жовтня, 2009

Левова Доля

Проект Левова Доля показує час як сталу структуру, заповнену об’єктами різних ідеологічних систем і пропонує здійснити ментальну  мандрівку, з теперішнього в минуле і назад. Основою для ревізії стають реальні історії сімей, що приручили диких тварин. В проекті суб’єктом стає тварина, від імені якої ведеться розповідь, що дає можливість  подивитись на реальність з іншої точки зору.

Інсталяція Левова Доля включає колекцію діапозитивів і слайдів, вироблених державними компаніями та приватними особами у період з 50-х до 2000-х років, а також сучасні історії.  Інсталяція базується на перетині реальних фактів і художнього вимислу, дає можливість побачити в одному просторі події  які відбувалися раніше, тепер і після. Інсталяція деформує зв’язок між об’єктами, зображеннями та текстами, і забезпечує соціологічний аналіз структури повсякденного життя.

Виставки:

Вілла Совєтіка
Конш, Швейцарія
Musee d’Ethnographie de Geneve | Conches
2 Жовтня 2009 – 20 Червня 2010
Ступінь Залежності
Вроцлав, Польща
Галерея Awangarda BWA
19 Серпня – 02 Жовтня 2016

Performing the East

Інтерв'ю Емі Брайзгел з Юлією Костерєвою

2014
Київ. Україна - Абердін, Великобританія
performingtheeast.com

Політична ситуація в Україні досі заважає мені дістатися до Києва, щоб особисто провести свої дослідження. Тому я намагаюсь представити себе місцевій художній сцені, роблячи інтерв’ю віддалено, через Skype. Єдині художники, з якими мені вдалося поспілкуватися до теперішнього моменту – Юлія Костерєва та Юрій Кручак. Крім художньої практики, вони також є співзасновниками та творцями платформи Open Place (Відкритий Простір), яка присвячена – відповідно до опису на їх веб-сайті – «розвитку творчих пошуків» і «створенню зв’язків між художнім процесом і різними верствами українського суспільства».

Я розмовляла з Юлею про Open Place. Мене заінтригував характер роботи активістів, заснований на взаємодії і співпраці. Мені цікаво те, як вони залучають навколишні співтовариства до спільної роботи над вирішенням питань місцевого значення. Одна з їхніх робіт, що вразила мене – 7 листопада (дата Жовтневої революції 1917 року). Це – художня інтервенція, яку вони здійснили у Женеві 2009 року. У цій роботі мене заінтригувало використання клітчастих пластикових сумок, які знайомі не тільки у Східній Європі, але і в Західній, як аксесуар біженців та мігрантів. Художники запросили 20 осіб, жителів Женеви, щоб пронести 80 таких сумок, наповнених газетами, по всьому місту, і, у підсумку, прийти до скульптури, розташованої перед Палацом Націй. Сама скульптура називається Зламаний Стілець (Broken Chair), її встановили на підтримку міжнародної угоди про заборону використання касетних бомб. Учасники акції «відремонтували» стілець, використовуючи сумки як штучну опору, «четверту ніжку».

Мета акції – привернути увагу до статусу мігрантів і в Женеві, і в усьому світі. Як стверджують Юрій Кручак і Юлія Костерєва, у Швейцарії у них склалося враження, що їх, художників зі Східної Європи, сприймають, як «варварів». За їхніми уявленнями, це не сильно відрізняється від почуттів більшості мігрантів від того, як їх сприймають місцеві жителі. Клітчасті пластикові сумки використовували через їх знакові асоціації з іноземцями. Дійсно, при переміщеннях по місту вони кидалися в очі, оскільки 80 подібних сумок, дуже великих за розміром, блокували вид на місто з автобуса і заважали оглядати визначні пам’ятки. Зібравши ці сумки у громадському просторі, художники зіштовхували перехожих з реальністю, яку ті не хотіли бачити або брати до уваги. Художники принесли сумки до стільця, щоб відновити його, використовуючи скульптуру як символ «зламаної нації» або союзу. Вони також хотіли показати, що «варвари» можуть щось виправити.

Під час дій з сумками активісти окупували суспільний простір і показали, що це не лише місце для туризму, але і простір для діалогу. Вони також дали місцевим жителям, які брали участь у події, уявлення про те, як відчувати себе небажаним у даному середовищі іноземцем. Юлія розповіла мені, що люди, які брали участь у роботі, здавалося, дійсно відчули це. Після перформансу одна жінка зізналася, що під час ходи «відчувала себе, як Христос».

Аналогічна спільна робота – Суботник. Тут учасники зібралися разом, щоб виконувати садові роботи. Таке завдання часто асоціюється з радянськими часами – ерою суботника, або обов’язкової колективної роботи. За часів Радянського Союзу суботники включали збір урожаю картоплі, прибирання заводу, школи. На суботнику, який організували Юлія та Юрій, учасники садили квіти, відповідно до інструкцій художників. У результаті вийшов невеликий квітковий садок у вигляді портрета Леніна, ініціатора суботників.

Художників привабила ідея колективної роботи, оскільки, як вони заявляють, «коли ви працюєте за гроші, є різниця між тими, хто заробляє більше або менше; коли ви працюєте безкоштовно, всі рівні». Художники вибрали такий вид діяльності через зв’язки з місцевим контекстом, посилаючись на великий квітковий годинник у центрі Женеви, станом якого регулярно опікується особлива служба.

Крім проектів, зроблених у Швейцарії під час мистецької резиденції, Юлія та Юрій з їх платформою Open Place підтримують сучасне мистецтво в Україні. Вони відзначили, що хотіли б створити альтернативу Pinchuk Art Centre, який не завжди працює з українськими реаліями. Юлія та Юрій хотіли б сформувати «більш гнучку структуру, яка може змінюватися і реалізовуватися у багатьох місцях, де б то не було». Вони також хотіли б налагодити зв’язок сучасного мистецтва з широкою громадськістю, а не лише з тими, хто регулярно відвідує мистецькі події. Тому художники свідомо розташували свій простір за межами центру міста.

Перформативні і партисипаторні художні практики не мають давніх традицій в Україні, і, коли я запитала Юлю про джерело їх ідей, вона розповіла про художні обміни, в яких вона і Юрій брали участь у Харкові в 1998 році. Юлія говорила про свободу, яку їм дали для роботи, і про дух співпраці і відкритого обміну, який панував серед учасників з Харкова та Нюрнберга. Після цього художники усвідомили не тільки важливість прямого контакту зі своїми глядачами, а й значення зворотного зв’язку та діалогу.

Як не дивно, Юлія розповіла мені, що вона і Юрій нарікали на те, що українці були неактивні до подій 2013-2014 років. Вона сказала, що вони як художники не хочуть просто створювати «критичне мистецтво», яке тільки показує проблеми і не пропонує шляхів розвитку. Вона, швидше, говорила про розширення прав і можливостей людей збиратися разом, щоб вирішувати проблеми. Якщо просто побиватися через реальні труднощі, це «змушує людей відчувати себе безпорадними», вважає Юля, але, якщо люди «відчувають себе вільними і освіченими, то вони можуть вирішити проблему…». Пізніше вона додала, що «коли люди невільні, вони відчувають себе бідними, неактивними, це змушує їх почуватися гірше». Таким чином, художня практика Юлії та Юрія спрямована на розширення повноважень людей, їх можливостей збиратися разом, щоб вирішувати проблеми.

Художники працювали зі сліпими людьми і з людьми з різними відхиленнями, щоб створити для них більш інклюзивне середовище у суспільстві, де в іншому випадку вони маргіналізуються. [Те, що люди з різними порушеннями позбавлені доступу до місць громадського користування та не інтегровані у повсякденне життя, досить симптоматично для пострадянського простору.] Наприклад, Юлія та Юрій зробили твір мистецтва, з яким сліпі люди можуть взаємодіяти. Однак, перш ніж вони змогли це зробити, їм знадобилося встановити довірливі відносини зі спільнотою. Тому художники створили мапи Києва, щоб замінити старі карти радянської епохи, які використовувалися реабілітаційними центрами міста. Нові мапи відповідали нинішній ситуації у Києві. Потім художники працювали з волонтерами та ходили по місту разом зі сліпими людьми, щоб ті за допомогою нових карт ознайомилися з територіями.

Також Юлія та Юрій створили невеликі скульптури, які можна тримати в одній руці і сприймати на дотик. Пізніше художники зробили інсталяцію, яка дає зрячим людям відчути, як бути сліпим. Так, вони створили особливу сітку: залежно від того, у якому квадраті сітки людина стоїть, лунатимуть різні звуки. Так, гавкіт собаки означає, що людині потрібно перейти на іншу клітину.

Платформа Open Place – прекрасна ініціатива, яка поєднує у собі мистецтво і активізм. Група працює з місцевими громадами, щоб об’єднати митців і громадян, щоб вирішувати проблеми через взаємодію і художню діяльність. Я з нетерпінням чекаю дня, коли зможу відвідати творців платформи особисто.