Категорія: Взаємодія

3, 10, 11 Червня, 2017
Варшава, Польща

З якою інформацією про біженців та мігрантів частіше всього стикається людина (обиватель)? Це статистичні дані, які демонструють зростаючі рік від року показники кількості мігрантів і інформація про різні випадки та злочини за участю біженців та мігрантів. В публічному просторі все частіше зустрічаються повідомлення, що містять пряму мову ненависті чи стверджують  що одна нація є вищою за іншу. Те ж саме відбувається і в соціальних мережах. Страх тільки погіршує становище. Відсутність інформації від самих біженців і мігрантів сприяє розповсюдженню негативних стереотипів, призводять до дегуманізації цієї групи людей. Це, в свою чергу, створює благодатне підґрунтя для маніпуляції суспільними поглядами – і саме тому так важливі індивідуальні історії, міжособистісні відносини і взаємодія між різними етнічними групами.

“Як діє спільнота?”  це серія робочих зустрічей з метою пошуку солідарності між представниками різних соціальних та етнічних груп мігрантів в Польщі.  Воркшоп працював над побудовою довіри в групі, пошуком спільних точок, окресленням важливих тем, постановкою питань і спільною роботою над ними. Воркшоп створював майданчик і умови для зустрічі різних позицій. Надавав можливість кожному з учасників висловитися і почути позицію іншого, спільно обговорити спірні ситуації і індивідуальні упередження для того, щоб виробити стратегію дій.

Воркшоп пропонував учасникам методи колективної роботи:  систему вправ, ігор та технік що роблять можливими критичні рефлексії та активний пошук низових рішень соціальних проблем.  Індивідуальні історії учасників були почуті, і на їх основі окреслено проблемне поле – такі теми як: емоційне і психологічне насильство; нестабільність положення; страх; відсутність кола спілкування; самотність; ідентичність і самоідентифікація; ксенофобія;необхідність і можливість захисту трудових і загальнолюдських прав; вплив глобальних корпорацій на умови життя людей. Пропонувались і спільно обговорювались ідеї по вирішенню конкретних ситуацій. Учасники також обмінювалися інформацією про доступні ресурси, можливості, а також методи, якими можна діяти.

Під час воркшопу обговорювалося на яких підставах, і навколо чого можуть об’єднуватися люди, те, як це розуміється в групі, і як це може бути. Особлива увага приділялася активній персональній позиції. За час проведення воркшопу уявлення про спільноту, як про групу, яка об’єднується за етнічними, чи національними ознаками, трансформувалось в уявлення про об’єднання навколо спільних цінностей чи ідей, а бажання захистити права окремої групи було переосмислено в необхідність відстоювати загальнолюдські права, що також дає можливість вийти з ізоляції і сформувати коло спілкування. За час воркшопу всі учасники дійшли згоди про необхідність виведення проблемних зон в поле громадської дискусії.

Під час воркшопу був напрацьований обсяг матеріалів від індивідуальних історій до універсальних повідомлень, які були б зрозумілими для різних соціальних, етнічних і політичних груп.

27 Жовтня, 2018
Нью-Йорк, США

Воркшоп  Між вразливими територіями і утопією, підкреслює важливість співпраці і солідарності поза кордонами, мовами і етнічними групами. Учасники розробляють карту вразливої території на основі свого контексту, переконань і досвіду. Потім разом ми аналізуємо карту і виробляємо стратегію по перетворенню вразливих територій в безпечні і надихаючі простори. В кінці учасники воркшопу, індивідуально або спільно, розробляють карти, які представляють території можливостей. При сприянні художників за допомогою  оновленого усвідомлення і уяви, вразлива територія стає утопічною територією – уявною, але не обов’язково нереальною.

Воркшоп  Між вразливими територіями і утопією  був задуманий у співпраці з Емірет Ерейра (EMIRETH HERRERA) – незалежною кураторкою і професоркою Universidad Autonoma de Coahuila в Мехіко

20-29 Жовтня, 2017
Варшава, Польща

Протягом п’яти днів воркшопу Міграції тіл і слів ми ділилися історіями, досвідом, віршами і роздумами про становище іноземців, що проживають в Польщі. Поезія і ліногравюра були нашими засобами спілкування, колективних дій і розробки соціальних змін. Якою мірою негромадяни можуть розраховувати на захист трудових прав і загальнолюдських прав в Польщі? Якими інструментами патріархальний капіталізм контролює жінок що приїжджають на роботу, і які форми праці їм пропонує? Як через фізичне і психологічне насильство проявляється польська ксенофобія? У чому причина проблем іммігрантів з самоідентифікацією і труднощів у встановленні близьких відносин з поляками? Яким чином капіталізм ставить людину в залежне становище, втручаючись в його матеріальний і соціальний статус, а також його фізичну і емоційну сфери? І, нарешті, як знайти поле соціальної солідарності з людьми, виключеними через їх походження?

Кожна із зустрічей залишала слід у вигляді поетичної фрази, яка передавалася учасникам наступної зустрічі для того, щоб бути виконаною в ліногравюрі. В результаті, повстав вірш як запис спільного досвіду і зустрічей. У той час як ліногравюра стала маніфестом колективної дії.

Воркшоп Міграції тіл і слів був ініційований художниками Юрієм Кручаком і Юлією Костерєвою і проведений спільно з поетами Майєю Стасько, Міхалом Каспршаком, Анетою Камінською, і відвідувачами виставки «Gotong Royong. Те, що ми робимо разом».

19 Жовтня, 2017 – 14 Січня, 2018

Центр Сучасного Мистецтва U-jazdowski
Варшава, Польща

Куратори: Маріанна Добковська та Кшиштоф Лукомський
Архітектор: Мачей Сіуда

Відкритий Простір працювали з економічними мігрантами на польському кордоні з Білоруссю та Україною та у Варшаві. Вони здійснили велике дослідження, провели воркшопи та зустрічі, а також записали десятки історій, щоб зробити серію плакатів. Документація їхньої роботи була представлена в експозиції, а ліногравюрна майстерня, яку вони облаштували в виставковому просторі, діяла як місце для зустрічей, обговорення та спільної роботи над поемою про ситуацію іммігрантів та презентацію її за допомогою техніки ліногравюри.

Стан іммігрантів, який досліджували Відкритий Простір, парадоксальним чином не змінювався протягом багатьох років і є вільним від культурних контекстів. Першою темою, яка виникла в дослідженні, був пошук кращого майбутнього, і те наскільки зміна контексту, робить його більш можливим. Друга це фізична робота, яку виконували люди, що прибули з Білорусі, Молдови і України. Вона була представлена у формі спільної творчої роботи, під час якої учасники обговорювали ключові теми та розвивали спільну позицію. Дослідження виявило питання психологічного насильства, нестабільності позиції в суспільстві, відновлення власної волі і визначення індивідуальної ідентичності, порушень трудових прав і прав людини, корпоратизація відносин між людьми. Чи може група сформулювати спільний маніфест, розробити спільну ієрархію цінностей і встановити пріоритети над індивідуальними уподобаннями?

Проект намагається вийти за рамки контексту та особистого досвіду, щоб створити універсальний маніфест, зрозумілий широкій публіці. Він досліджує і розширює модель розроблену колективно як низку імпульсів, що надходять з різних джерел, які в ході обговорення формуються в спільне повідомлення. Спільна робота, до якої запрошувалися всі відвідувачі, мала на меті об’єднати проблеми, теми, спірні питання та різні точки зору в одну роботу. Художники заявили про свою мету створити універсальний інструмент діалогу, який може зміцнити громадську активність.

10 Травня, 2018
Полтава, Україна

Воркшоп Культура як метод для суспільних змін працював зі спектром проблем, з якими стикаються працівники культури, і був націлений на пошук спільних шляхів їх вирішення.

Учасники познайомилися з доступними методами та інструментами, що застосовуються закладами культури Швеції, Білорусі та України для роботи з місцевими громадами, які сприяють становленню цих закладів як драйверів розвитку суспільства.

Разом з учасниками ми розглядали приклади, які нас надихають. Говорили про кураторські практики, що характеризуються інклюзивністю та інтердисциплінарністю, сприяють взаємодії з різними віковими та соціальними групами і міждисциплінарному співробітництву. Спираючись на ці приклади і власний досвід, за допомогою запропонованого методу роботи з конкретними ситуаціями, учасники підготовили пропозиції, які можуть бути використані в роботі музеїв та інших культурних установ, а також окремих працівників культури. Запрошені гості Анна Карпенко (Білорусь) і Аннелі Беккман (Швеція), поділились знаннями та забезпечили додатковий контекст для зустрічі.

Воркшоп Культура як метод для суспільних змін ініційований Kultura in Motion і Відкритий Простір, за підтримки програми Шведського інституту Creative Force.