Місяць: June 2020

06 Травня, 2020
Київ, Україна – Нью-Йорк, США

Мойра Вільямс художниця, що поєднує перформанс, біо-мистецтво, їжу, звук, скульптуру та прогулянки як живий досвід та водночас створює можливості для художників через кураторські проєкти. Мета робіт – слідувати логіці  симбіотичного буття у світі, який ми ділимо з бактеріями, дріжджами, ґрунтом, водою, тваринами, рослинами та між собою. Роботи покликані щоб жити, доповнюватися, зміщувати та переміщатися у часі та просторі – вони можуть тривати від моменту до років.

Мойра отримала ступінь магістра образотворчих мистецтв у Університеті Стоні Брука (Нью-Йорк) за напрямом “Перформанс та скульптура” та має сертифікат з культурних досліджень у області просторової політики. Також вона отримала ступінь бакалавра образотворчих мистецтв за напрямом “Культура та медіа” в Школі Візуальних Мистецтв (Нью-Йорк).

Мойра воліє називатись людиною з дис(здібностями) або Еко-здібностями

Поняття mind-body можна визначити як тіло, від першої особи. Інакше кажучи, мова йде про досвід людини, яка живе в цьому тілі, про те, як вони (розум і тіло) відчувають себе, і своє оточення, і про те, як це формує дію. Наш розум і тіло пов’язані, ми не просто одиничний досвід, емоція, історія. Ми все це разом, ми багатовимірні, у нас є живі переживання, якими ми ділимося. Ми не просто люди певного кольору шкіри, ми не просто інваліди, ми не просто мрійники… Ці ярлики є соціальними конструктами, завдання яких порушити взаємопов’язаність нашого тіла і розуму – досвід  який несе в собі неймовірні знання, що виходять за рамки і охоплюють повсякденне буття в світі.

Mind-body соціально, і не лінійно, воно не рухається з пункту А в пункт В. Рухи можуть бути зигзагоподібними, або круговими, ритм повільним або швидким. Історія, політика і травми впливають на mind-body, таким чином воно є соціальним у багатьох відношеннях.

Це саме так! Тільки люди думають, що зв’язок між розумом і тілом це: o, мій розум каже моєму тілу або мій мозок каже моєму тілу, що це має приємний запах.

Я інвалід, і я відчуваю не тільки утиски з боку суспільстві, а й від середовища, створеного людиною. Я також відчуваю свободи, які я винайшла або відтворила, як способи протистояти соціально сконструйованому і побудованому гнобленню. Життєвий досвід мого тіла / розуму взаємопов’язаний і являє собою гнучкі знання. Я навчилася ламати певні пригноблення або переробляти їх для себе, щоб вижити і існувати в світі. Багато людей з інвалідністю роблять так само. Знання або життєвий досвід можуть бути передані іншим людям. Ці знання, можуть стати частиною колективного розуму і послужити для подальшого злому репресивних систем, і щоб змінити наш світ.

Людей пригноблювали протягом всієї історії через їхні вірування і практики. Особливо людей і культури які практикували незахідне сільське господарство, медицину, мови. Пригнічуються люди, які наслідують нелінійне мислення, мають усні історії, багато богів або богинь, і, звісно ті, що виглядають інакше, ніж бажає колонізатор. Мова і писемність, серед іншого, є потужними інструментами пригноблення мислення, яке в них втілене. Mind-body може бути усною історією і розповіддю, і тому до подібних практик ставляться з упередженням, і пригнічують. Оскільки ця ідея, мова і спосіб існування, не є капіталістичними або неоліберальними, вони не мають такої цінності в західній ідеології. Mind-body, як я вже сказала має цінність в культурі інвалідності, але, також, я знаю мистецькі субкультури в США, такі як перформери, танцівники, музиканти, де люди довіряють подібним речам. Я дійсно вірю, що розум не можна відокремити від тіла. Наслідки травм, спадковість, спогади не можуть бути відокремлені від вашого тіла. Все це в тілі.

Але у вас є досвід. Все що відбувається зараз, на що ми дивимося і спостерігаємо, навіть якщо це відбувається онлайн, безумовно впливає на mind-body. Однією з практик mind-body може бути заклик – відповідь. Мій жест, моє висловлювання закликає вас відповісти у такий спосіб, як ви це відчуваєте. Може, це хороша практика для всіх нас, просто подивитися, яка буде відповідь. Що таке відповідь?

Бути людиною, яке б тіло ви не мали, означає, що в мозку, розумі і тілі завжди одночасно відбувається купа речей: рух в зовнішньому соціальному світі, або у внутрішньому світі життєвого досвіду, або між розумом і тіло. Наприклад, у мене є спогад з дитинства, який може виринути через запах сухої деревини влітку. Це частина мого розуму тіла. Цей досвід відсилає мене назад, хоча я живу зараз. Такі досвіди ставлять під сумнів ідею, що наші тіла це тільки одна постійна одномірна річ, яка рухається з точки А в точку В, або, що ми живемо тільки тут і зараз. Як таке можливо, що ми є тільки тим, що можна побачити в кадрі, наприклад, якщо ми робимо щось онлайн, це тільки один момент в кадрі на екрані, чи не так? Як це можливо, що ми замкнені як внутрішній об’єкт всередині нашого видимого тіла тільки? Як ми можемо говорити про людей, історії, пам’ять, як про одну тверду нерухому річ?

Ми не одномірні і ми не незалежні, незважаючи на те, що хтось думає інакше. Ми взаємозалежні.
Питання в тому, як ми можемо це розкрити? Як досліджувати ідеї або уявлення про те, що наш життєвий досвід це тільки одна річ?

Дотримуючись домінуючих або поширених переконань, люди роздвоюють розум і тіло, і певним чином стирають свої почуття і свідомість, оскільки вони просто споживають. Вони мають весь цей спектр почуттів, і переживань, але не враховують їх, через бажання належати до певної групи, бути, як інші. Насправді стирання відчуттів це спосіб подолання тривоги, і невпевненості.

Я дійсно сподіваюсь, що повернення до mind-body, це повернення до емпатії, усвідомленості і спосіб розібратися, як формуються нормативні реальності. Спосіб знайти можливі збої і надломи, шлях взаємодопомоги і  відновлення пам’яті.