Програма підтримки 2020

Програма підтримувала індивідуальних заявників і творчі колективи з дослідженнями та проєктами у сфері візуального мистецтва, що осмислюють процеси в мистецтві та суспільстві, ініціюють і розвивають нові ідеї, формати та підходи в культурі. Віталися проєкти, що ґрунтуються на критичній позиції, випробовують межі мистецтва, сприяють соціальному залученню, міждисциплінарні.
Було оголошено відкритий конкурс, за результатами якого підтримку отримали 14 проєктів. Одинадцять проєктів реалізовувалися індивідуальними заявниками та три творчими колективами. Загалом було підтримано 17 митців та дослідниць. Інтерес до конкурсу був досить великий. Незважаючи на короткі терміни, ми отримали 65 сильних заявок.
Заявники на власний розсуд визначали запитувану суму підтримки з огляду на потреби проєкту.
Для простоти комунікації та звітності, ми розробили пакет документів, включно з меморандумом про співпрацю та двома максимально простими формами звітності.

Активності в рамках відібраних проєктів варіюються від дослідження української вернакулярної фотографії до дослідження сектору креативних індустрій України, від пошуку альтернативних методів освіти до аналізу політико-економічних викликів, від роботи з пам’яттю до переосмислення міфів, що вибудовуються в українському суспільстві.

Переможці конкурсу 2020: Ася Баздирєва, Анатолій Бєлов, Уляна Биченкова і Ганна Щербина, Андрій Достлєв, Олександра Кадзевич, Єлизавета Корнейчук, Гаррі Краєвець, Поліна Ліміна і Ганна Орищенко, Ларіон Лозовий, Василь Лях, Тоня Мельник, Лада Наконечна, Валентина Петрова, Максим Ходак.

Підтримані проєкти

Ася Баздирєва
ВСТУП ДО РОБОТИ З ЕКОЛОГІЧНОЮ ТЕМАТИКОЮ В УКРАЇНСЬКОМУ КОНТЕКСТІ
стаття, 2020
Текст звертає увагу на важливі питання, які мають передувати простому запозиченню європейської екологічної риторики. Тест пропонує подивитися на наративний інструмент катастрофи і уявний кінець людства, щоб звернути увагу на неуніверсальність таких понять як час та уява майбутнього. Особливості європейської та радянської модерності, різність їх політичного та економічного тла мають бути враховані і в критиці щодо понять людини і природи, їх стосунків. Для того, щоб екологія не ставала порожнім означником, а катастрофа – єдиним оперативним сценарієм, ми пропонуємо зосередитись на розміщеному знанні — називанні заплутаного досвіду конкретної землі та її версій часу. З них стають можливими не тільки альтернативні до радянської версії історії, але і різні можливості роботи з уявою вже сьогодні.