Категорія: Проекти

Перші історії, архіву Fresh Market були записані в 2017 році у Варшаві під час співпраці з трудовими мігрантами з України. Це була спроба працювати з темою не езотеричним способом. Спочатку про проблеми трудових мігрантів, ми почули від людей, які працювали в різних організаціях в Польщі, що допомагають вирішувати соціальні, юридичні, і правові питання. Ми шукали можливість отримати доступ до реальних людей, щоб почути про проблеми з якими вони стикаються від них самих. Коли в архіві з’явилася якась кількість історій, ми задалися питанням, чим є цей архів, як ми його сприймаємо? Чи вважаємо ми що саме якісь історії зібрані разом, роблять роботу повною?

Архів містить приватні історії різних людей. Рамка досвіду, що потрапляє в архів окреслюється питаннями. Наразі в архіві є історій на теми міграції, порушень трудових прав і прав людини, патріархального контролю над жінками, ксенофобії, самоідентифікації та ідентичності, та нестабільності. Fresh Market це свого роду меланж – поєднання різних наративів і соціальних компонентів, спектр по відношенню до свободи і несвободи в різних контекстах.

У архіві ми з’єднуємо різні контексти і досвіди, документуючи і створюючи їх. І, безумовно, суть не в кількості історій, які ми хочемо отримати, або досягти їх певної кількості, а в їх сукупності, в тому як ці історії надають сенс одна одній, як вони між собою вступають в діалог. Як на питання, що піднімаються в одній історії, відповідає інша історія, і як разом вони створюють певний наратив.

Інша серія питань, пов’язана з формою архіву і суб’єктивацією архіву. Як має виглядати простір, в якому ці історії з’являються? Хто стає остаточним редактором і оповідачем історії? Як творці Архіву, ми прагнемо, щоб Fresh Market був не просто твердженням травматичного досвіду, розказаного однією людиною, хоч би хто ділився історією, щоб це було середовищем для спільної роботи. Ми хочемо простежити те, як історія прочитується і сприймається. Для цього ми використовуємо певні методології. Fresh Market  є мігруючим архівом, який поповнюється і опрацьовується в різних контекстах. Щоб підкреслити множинність інтерпретацій ми вводимо прозорі шари, які накладаються зверху на історію, під час кожного її прочитання в новому контексті. Ми запрошуємо людей прочитати історії з архіву і виділити, що їм здається важливим. Виділені фрагменти виносяться на окремий шар, ім’я того, хто прочитав, і дата прочитання розміщується поряд з текстом.

Обговорення під час кожного прочитання, стають частиною архіву у вигляді окремого текстового документа.

Травень – Листопад, 2013
Донецьк, Україна

Цей міждисциплінарний проект об’єднав сучасні електронні технології з предметами з повсякденного життя. Художники перетворили каструлі та інші металеві предмети в ударні інструменти. Всі об’єкти через систему пристроїв, що знімають звук, поєднані з металевим гонгом, зробленим з цистерни. Таким чином, звуки з різних пристроїв збираються в одному місці.

Як тільки учасники починають грати на інструментах, використовуючи барабанні палички, доступні в інсталяції, відразу ж стає очевидним, що для того, щоб уникнути гучної ​​какофонії, їм потрібно знайти спільний ритм і мелодію. А для цього необхідно, прислухатися до інших людей. Це створює можливість для діалогу, взаємодії і творчого співробітництва.

Листопад, 2006 – Вересень, 2012

Проект Пунктири Мови (Dotted Lines of Speech) спрямований на набуття практичного і художнього досвіду за межами, галерейного і студійного простору. Цей проект, що складався з серії зворотніх арт інтервенцій, досліджує сфери публічної комунікації, розробляє концепції подієвих сценаріїв, і на практиці застосовує їх у громадському просторі.

До участі в Пунктирах Мови запрошуються люди, відкриті до обміну знаннями, і готові до того, щоб створювати новий досвід – що викликає зміни значень громадських просторів. Деякі моделі і принципи були протестовані в 2006 році в Києві, Україна, на Житньому Ринку, в 2007 році у Вільнюсі, Литва, в кафе будинку письменників і 2012 році на ринку Тондемун в Сеулі, Південна Корея.

Найчастіше дії в інтервенціях проекту Пунктири Мови мають імпровізований характер, і хоча обриси узгоджуються заздалегідь, суть формується під час дій. Запрошені люди можуть грати частину своєї особистої історії, а глядачі можуть стати героями. У ході розвитку подій з’являється твір, близький за формою до публічного хепенінгу, з парадоксальною формою мислення, в якому спільні дії і комунікація, дозволяють усвідомити повсякденну реальність з новими відчуттями.

Серпень, 2014 – грудень, 2017

Проект Між Революцією і Війною не тільки висвітлює процеси, що відбуваються в Україні, але й розглядає механізми, які формують основу для більшості конфліктів у світі, тим самим підвищуючи обізнаність, як про головні політичні події, так і про особисті життєві історії, приховані за імперсональною статистикою війни і конфліктів, що виникають.

Виставка В Центрі Спільноти є результуючим етапом однойменного проекту, ініційованого платформою Відкритий Простір (Київ, Україна), Мелітопольським краєзнавчим музеєм (Мелітополь, Україна) і Музеєм сучасного мистецтва у Варшаві (Варшава, Польща). Головною метою якого була спроба виявлення ефективної моделі соціально орієнтованої культурної організації та випробування окремих аспектів даної моделі в стінах Мелітопольського краєзнавчого музею.

З травня по вересень 2015 в музеї пройшла серія сесій спрямованих на встановлення прямих відносин між музеєм і локальною спільнотою і залучення якомога ширшої аудиторії в процес вивчення зв’язків між розвитком культурних установ та розвитком суспільства. Відвідувачі стали безпосередніми учасниками процесу переосмислення ролі музею в житті спільноти, а також власної ролі у становленні та розвитку інституції. За результатами сесій були зібрані різноманітні матеріали від діаграм зв’язків, відео та фото документації, що ілюструють творчий процес сесій, до мистецьких об’єктів, створених як запрошеними експертами, так і самими учасниками.

Серед робіт, які представлені на виставці, варто відзначити частини, запропоновані учасниками – фотографічні роботи, що представляють альтернативу постійній експозиції музею. Ці матеріали поряд з архівними документами з особової справи музею, що розповідає про його історію, сформували наратив виставки.

ІРИНА СКЛОКІНА
Живе та працює у Львові, Україна
Історикиня, дослідниця Центру міської історії Центрально-Східної Європи (Львів). Захистила кандидатську дисертацію про офіційну радянську політику пам’яті про нацистську окупацію України на прикладі Харківщини. Закінчила Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна (спеціальність історія України). Працювала в Харківському національному університеті ім. В.Н.Каразіна та Східному інституті українознавства імені Ковальських (Харків). Членкиня Харківського історико-філологічного товариства. У Центрі міської історії Центрально-Східної Європи дослідження Ірини Склокіної стосується історичної спадщини, зокрема у фокусі її вивчення – індустріальна та радянська спадщина Харкова та Львова.

МИКОЛА СКИБА
Живе та працює у Києві, Україна
Директор і співзасновник ГО «Агенція культурних стратегій» , учасник платформи «Культура 2025», фахівець із креативної економіки. Закінчив історичний факультет Київського Національного університету ім. Т.Шевченка (2001 р.) та аспірантуру за фахом «етнологія». Досліджує процеси соціокультурних трансформацій українського суспільства та культурні коди економіки. Як експерт з культурної політики відстежує динаміку зміни цінностей та їх вплив на розвиток суспільства. Здійснює аналіз розвитку музейної сфери і процесів формування креативної економіки та сектору творчих індустрій.

ОЛЕКСІЙ РАДИНСЬКИЙ
Живе та працює у Києві, Україна
Документаліст та публіцист. Він є членом Центру Дослідження Візуальної Культури, заснованого в Києві у 2008 році. З 2011 року він є редактором українського видання журналу “Political Critique”. Його тексти були опубліковані в журналі е-flux та в публікаціях Soviet Modernism 1955-1991: Unknown Stories; Post-Post-Soviet?: Art, Politics, and Society in Russia at the Turn of Decade; Sweet Sixties: Spirits and Specters of a Parallel Avant-Garde; and others.; та інші. Його останні фільми включають Інцидент у Музеї (2013) та Інтеграції (2014).

НІНА ХОДОРІВСЬКА
Живе та працює у Києві, Україна
Дослідниця культури, журналістка. Закінчила Києво-Могилянську академію за спеціальністю “Культурологія”. Має диплом магістра перфоманс-дослідження університетів Хельсінкі (Фінляндія) та Уоріка (Британія). Учасниця громадського об’єднання «Театр для діалогу».

ЯНА САЛАХОВА
Живе та працює у Києві, Україна
Координаторка мережі «Ініціатива Розмаїття». Джокер «Театру для діалогу», що працює за методикою «театру пригноблених». Фахівчиня з боротьби з расизмом і ксенофобією з Представництва в Україні Міжнародної організації з міграції (МОМ).

ГАБРІЕЛА БУЛІШОВА
Живе та працює у Вашингтоні, США
Фотографка-документалістка і художниця. Випускниця Національного інституту вищої освіти Колумбійського університету в Нью-Йорку. У своїй роботі основну увагу приділяє невисвітленим та проігнорованим історіям, що стосуються маргінальних груп населення у всьому світі та в США. Булісова отримала численні визнання та нагороди, в тому числі: The National Press Photographers Association’s Short Grant, Winner of the 2013 Sondheim Prize, Open Society Institute’s Moving Walls 18, The Aperture Portfolio Review Top Tier Portfolios of Merit, A CEC ArtsLink Projects grant, The PDN Annual Photography Competition Winner, The CANON “Explorer of Light” award.

МАРК АЙЗЕК
Живе та працює у Вашингтоні, США
Мультимедіа художник. Магістр мистецтв Digital Arts (2007 р.). Навчався в The Corcoran School of Art + Design and the Smithsonian Institution, The Maryland Institute College of Art in Baltimore. Свою роботу він зосереджує на питаннях занурення людей в електронні засоби масової інформації та їхніх спробах розвинути свою справжню ідентичність. Його роботи були виставлені в галереях у США та за кордоном.

ДАТА ЧІГХОЛАШВІЛІ
Живе та працює у Тбілісі, Грузія
Отримав ступінь бакалавра гуманітарних наук в історії, політиці і культурі в Університеті Грузії (Тбілісі) і ступінь магістра в галузі соціальної антропології в університеті Единбургу. В даний час Дата є аспірантом в області антропології Тбіліського державного університету імені Івана Джавахішвілі. З 2012 року Дата є членом GeoAIR, ініціативи сучасного мистецтва і резиденції в Тбілісі, Грузія. Чігхолошвілі працює на кордонах практик соціальної антропології та сучасного мистецтва, вивчаючи зв’язок між ними через теоретичні дослідження і художньо-соціальні проекти. Його основний інтерес пов’язаний з візуальною та міської антропологією, етнографією, соціально-орієнтованими художніми практиками, громадськими місцями, пам’яттю, міграцією, і фудвейс – деякі з цих тем зазвичай перетинаються в його партисипативних проектах.

НІНІ ПАЛАВАНДИШВИЛИ
Живе та працює у Тбілісі, Грузія
Кураторка. Закінчила факультет суспільних і промислових комунікацій в Університеті мистецтв в Берліні. В 2006 році Ніні приєдналася до ініціативи GeoAIR. Через свої проекти Ніні досліджує соціальний і політичний контексти і їх інтерпретації в сфері культурного виробництва і сучасного мистецтва. Вона зацікавлена художніми практиками, які дають інноваційні форми і знаходять спільну мову, на якій можна говорити про політичні та соціальні питання.

ЮРІЙ КРУЧАК
Живе та працює у Києві, Україна
Художник, куратор, співзасновник ініціативи Відкритий простір (Open Place). Перформативні роботи Юрія Кручака в публічному просторі трансформують глядачів у акторів, створюючи спільноту, що складається з художника і глядача, чиї поведінка й взаємодія слугують для інтерпретації та виявлення соціальних структур у міському середовищі.

ЮЛІЯ КОСТЕРЄВА
Живе та працює у Києві, Україна
Художнця, співзасновниця ініціативи Відкритий простір (Open Place). В своїх роботах Юлія звертається до «буття» покинутих об’єктів, просторів і територій та потенціалу їх подальшого використання. Вона зацікавлена дослідженням взаємовідносин людини і матеріального світу через художні практики.

МИХАЙЛО САЖНЄВ
Живе та працює в Мелітополі, Україна
Викладач Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького. Михайло працює на природничо-географічному факультеті, на кафедрі туризму, соціально-економічної географії та краєзнавства.

ДЕНИС МІРОШНИК
Живе та працює в Мелітополі, Україна
Викладач, який давно цікавиться філософією, релігією, культурою, археологією, історією, буддизмом – останнє формує його стиль життя протягом останніх 15 років.

МАЧЕЙ ВОЛОСЮК
Живе та працює в Варшаві, Польща
Закінчив факультет Культурні дослідження Центральної та Східної Європи в Варшавському університеті. Сфера його інтересів це масова культура в СРСР і її вплив на соціальні відносини. Мачей в даний час працює в Музеї Сучасного Мистецтва у Варшаві, Польща.

КАТЯ ЩЕКА
Живе та працює в Варшаві, Польща
Фахівчиня з колекціонування, культурна менеджерка і кураторка, на даний час працює в Музеї сучасного мистецтва у Варшаві, Польща. Закінчила Варшавський університет (MA Британські дослідження) та Інститут мистецтв Sotheby (MA Мистецтво та Декоративне мистецтво).

Локальне нове глобальне піднімає питання про те, як перевести контекст і особистий досвід в універсальне повідомлення, яке буде зрозумілим для широкого кола людей. Локальне нове глобальне не має на меті розв’язати всі проблеми сучасного суспільства та його складників. Замість цього пропонує методику, коли ці проблеми можуть стати основою роботи, переосмислюючи проблеми, як теми, які потім трансформуються в твори мистецтва або прямі дії.

Локальне нове глобальне сприяє обміну знаннями, отриманню нового досвіду, самовизначенню, та розвиває культуру діалогу. В процесі між учасниками встановлюється спільне поле розуміння, і визначаються пріоритети групи.

Архітектура Можливостей це прикладне дослідження спрямоване на розробку стратегії діяльності мистецької інституції, де суспільство є співтворцем загальних цінностей, мистецьких явищ і культурного контексту, та побудову об’ємно-просторової концепції такої інституції.

Серія робочих зустрічей Архітектура Можливостей, мала на меті започаткувати нову практику співпраці представників різних активістських соціальних, мистецьких і фахових спільнот при розробці концепції багатофункціонального культурного центру. Резюмувати проведені обговорення можна таким чином: активісти мислять центр як інституцію, де будуть вибудовуватися горизонтальні зв’язки між різними запрошеними спільнотами. Вони схиляються до моделі кластеру, в якому кожна запрошена організація матиме можливість працювати мінімум 2-3 роки. Мистецька спільнота вважає що зв’язки можуть вибудовуватися вертикально. Також має бути створена незмінна “сервісна структура”, яка модеруватиме роботу спільнот у центрі. Культурні менеджери також бачать необхідність створення сервісної структури, яка, при цьому, буде самостійною, і зможе координувати роботу декількох культурних центрів. Мешканці Києва, розуміють центр як місце зустрічі різних спільнот. Всі чотири групи зійшлися на тому, що, однією з головних функцій центру повинна бути освітня функція, а також, що центр має стати місцем вироблення нової ідентичності.

Почавшись як локальна подія, проект Архітектура Можливостей переріс в глобальне дослідження роботи всередині суспільства і з суспільством по створенню зв’язків і смислів.

Проект Старт Тайм націлений на розширення поля художньої діяльності і на об’єднання різних частини суспільства навколо мистецтва. Проект має на меті розвивати парк спільно з відпочиваючими, формулювати призначення парку та приймати рішення про його розвиток. Проект розглядає питання – «Що таке парк?», «Як він має виглядати?» «Яким він повинен бути?».

Створюваний як ряд подій, що базуються на методах спортивних змагань, фізичній праці та художній творчості, проект Старт Тайм встановлює зв’язки між минулою і нинішньою культурою і ідеологією.